Tate Modern: Музей століття або арт-парк нового часу
Tate Modern, що відкрився у Лондоні у 2000 році, цього тижня святкує своє 25-річчя. З моменту відкриття цей музей став символом нового погляду на сучасне мистецтво, вражаючи не лише британців, а й міжнародну спільноту. У країні з традиційною підозрілістю до модернізму Tate Modern вдалося стати справжнім проривом. Знаходячись на березі Темзи, він став культурним центром у місті, яке саме переживало хвилю оновлення.
Від самого початку музей став не просто британським, а міжнародним явищем. З п’яти директорів лише один був британцем, а сам музей швидко перетворився на місце, яке визначає світові тенденції. Ідея створення Tate Modern виникла ще в 1988 році, коли директор Tate Gallery Ніколас Серота запропонував розділити британське та міжнародне мистецтво на окремі колекції. Перетворення старої електростанції Bankside Power Station у новий мистецький простір стало завданням для архітектурного бюро Herzog & de Meuron.
Архітектурна концепція включала адаптивне використання простору: нижній поверх — похилий вхід, верхній — галереї з дерев'яною підлогою, що зберігає індустріальний дух будівлі. Центральне місце зайняла масштабна інсталяція Луїзи Буржуа "Маман" — павук заввишки 30 футів, що одразу привернув увагу публіки. З дня відкриття вхід до музею був безкоштовним, що стало важливою складовою його популярності.
Тоні Блер, під час свого першого терміну на посаді прем'єр-міністра, на відкритті галереї Тейт Модерн у 2000 році. Метью Ферн
Революція в концепції музею
Tate Modern відрізнявся від інших музеїв своєю тематичною організацією експозицій, а не хронологічною. Художні твори групувалися за темами, а не за періодами, що дозволило створити новий спосіб взаємодії з мистецтвом. Це рішення викликало дискусії, адже традиційний підхід, як у Музеї сучасного мистецтва в Нью-Йорку (MoMA), базувався на послідовності розвитку художніх напрямів.
Іншою важливою зміною стало впровадження глобального підходу до колекцій. Музей не обмежувався західним модернізмом, а розглядав мистецтво з усього світу. Виставка "Century City" (2001) представила мистецтво з Парижа, Москви, Нью-Йорка, Мумбаї, Ріо-де-Жанейро та Лондона, демонструючи багатогранність глобального мистецького процесу.
Але справжньою "родзинкою" музею став його інноваційний підхід до експозицій у Залі турбін — просторі, де щороку презентуються масштабні інсталяції. Наприклад, "Проект погоди" Олафура Еліассона (2003) створював штучний захід сонця всередині музею, перетворюючи його на місце соціальної взаємодії.
Картина Луїзи Буржуа «Маман» перебувала в Турбінній залі на момент відкриття галереї Тейт Модерн. Її популярність спонукала щорічне замовлення на створення велетенського нового витвору мистецтва. Тейт Фотографія
Музей як атракціон
Згодом Tate Modern поступово перетворився на місце не лише мистецьких, а й розважальних подій. Тут проводилися не лише виставки, а й вечірки, танцювальні майстер-класи та навіть масові ночівлі. Таке перетворення викликало критику за комерціалізацію мистецтва, адже музей більше нагадував тематичний парк, ніж культурний центр.
Проблеми також виникли після пандемії, коли відвідуваність знизилася на 20%. Змінилося і ставлення до мистецтва — тепер важливішою стала його соціальна функція. Сучасні виставки в Tate Modern більше фокусуються на соціальних проблемах, а не на суто художніх пошуках.
Незважаючи на труднощі, музей продовжує залишатися важливим культурним осередком Лондона. Проте багато критиків відзначають, що сучасний підхід Tate Modern до мистецтва вже не такий інноваційний, як на початку. І хоча музей продовжує привертати увагу великими інсталяціями в Залі турбін, його концептуальна новизна поступово втрачається.
«Тестовий майданчик», інсталяція з гірок атракціону Карстена Геллера, у машинному залі у 2006 році. Пітер Макдіармід/Getty Images
Чи можна сказати, що Tate Modern змінив концепцію сучасного музею? Безумовно. Але чи став він місцем для глибокого осмислення мистецтва — питання досі залишається відкритим.
